З настанням часів радянської влади з кінця 1917 року почалися гоніння на Руську Православну Церкву. Особливого масового характеру набули в 1918 році, коли був прийнятий Декрет про відокремлення Церкви від держави, який ставив Церкву в безправове становище, і тривали протягом усього радянського періоду, тобто сімдесят років.
Руйнування і осквернення храмів, глузування над святинями, знущання над віруючими і вбивства ні в чому невинних людей – все це явило собою картину хресного шляху Христового, якому наслідували тисячі православних людей, зброєю яких була їхня православна віра.
Протоієрей Григорій Васильович Радецький (15.XI.1876) був настоятелем Свято-Георгіївського храму в селі Пришивальня під Фастовом. У 1937 року Григорія заарештували. 22 березня 1938 року протоієрей Григорій Васильович Радецький був розстріляний в День сорока мучеників, ставши також великомучеником за віру Христову. Отець Георгій мав трьох синів: Георгія, Василя і Миколая.
Григорій незадовго до початку Вітчизняної війни потонув в річці Ірпінь неподалік села Пришивальня. Василь же загублений під час світової війни. Лише Миколаю вдалося продовжити рід Радецьких.
Микола (д.р.22.05.1917) закінчивши три курси медичного інституту, проживав в селі Пришивальня і працював в якості фельдшера під час Великої Вітчизняної війни і в період тимчасової окупації. Коли його син Юра тяжко захворів, тоді Микола дав обітницю, що він стане священиком. Тоді Микола Григорович днем служив в Свято-Георгієвському Храмі в Пришивальні і лікував хворих односельчан, а вночі оперував поранених партизан. З 1945 року отець Микола Радецький переведений на служіння до Києва, де служив багато років (переважно настоятелем або старшим священиком) в Покровському храмі на Пріорці, у Володимирському соборі, в Покровському храмі на Солом’янці. З 1993 року служив в Хрестовоздвиженському храмі м.Києва. На 96-му році життя 03 березня 2013 року відійшов до Господа. На момент смерті був найстаршим за віком і найстаршим за датою хіротонії священиком Київської єпархії. Під час Другої світової війни жодна бомба на село не впала, жоден будинок не був зруйнований. Дерев’яна церква так само залишилася цілою, але до хрущовського періоду боротьби з релігією … 1989 року дерев’яний храм спалили.
Будівництво і прикрашення церкви завжди сприймалося християнами як велика і почесна справа, в якому може взяти участь кожна віруюча людина. Праця і молитва волають до Бога про милість, і не кожному випадає честь бути ктитором святого храму Божого. У перекладі з грецької «ктитор» означає творець, власник. Церква ж під час кожної Божественної літургії молиться за благодійників, благоукрасителей, жертводавців храму. З волі Божої почалося будівництво нового Храму на честь Святого Великомученика і Побідоносця Георгія в селі Пришивальня, Фастівського району, Київської області. Вже у грудні 2017 року повністю завершені фасадні роботи.
І хоча будівництво ще триває, але найголовніше тут знову відбуваються Богослужіння, приходять на сповідь і причастя, як дорослі так і малі прихожани.
Кожну неділю після Божественної Літургії здійснюється Молебень до Пресвятої Богородиці до Її Ікони «Помічниця в пологах» для всіх бажаючих зачати дітей і непразних жінок, що чекають на дитину.
Служить настоятель Храму на честь Святого Великомученика Георгія Побідоносця – ієромонах Даниіл (Панкул). Престольне свято Храму – 6 травня – в день пам’яті Святого Великомученика Георгія Побідоносця.
Образ Великомученика особливо шанують серед Святих Православних, а також він уособлює собою заступника для віруючих. Великомученика Георгія називають Побідоносцем за мужність і духовну перемогу над мучителями, які не змогли змусити його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці.
Святий великомученик і побідоносцю Георгіє, моли Бога за нас!
Акафіст святому великомученику Георгію Побідоносцю